Що насправді відбувається в Венесуелі?
Увага всіх світових ЗМІ була прикута до Венесуелі саме на цьому тижні, але насправді в гостру фазу протистояння між Мадуро і лідером опозиції Гуаідо вступило ще три тижні тому, коли парламент Венесуели (який очолює Гуаідо) прийняв декларацію про нелегітимність президента Мадуро (як розвивалися події можна прочитати в серії моїх твітів https://twitter.com/mironov_fm/status/1081698684851482624 ).
Є два погляди на венесуельський криза. Більшість країн Латинської Америки, Канада, США і ключові країни Євросоюзу вважають Мадуро узурпатором, сфальсифікувати вибори. На їхню думку, у владі він знаходиться незаконно, тому потрібно проводити нові чесні вибори і обрати нового легітимного президента Венесуели.
Позиція Росії, Китаю, Туреччини, Ірану, Сирії, Куби, Болівії, Нікарагуа і деяких інших країн - США вважає Латинську Америку своїм заднім двором. Саме США зрежисирували переворот у Венесуелі і натиснули на інші країни регіону, щоб вони підтримали ставленика США. США протягом усього 20-го століття втручалися в політику країн Латинської Америки, організовували перевороти, фінансували опозицію. У 21-му столітті США продовжує цю ж політику і хоче поставити на чолі Венесуели свою маріонетку.
В обох позиціях є деякий лукавство. Безумовно, Венесуела не є ідеалом демократії, проте в регіоні є набагато менш демократичні країни, і ніхто там особливо не закликає щось міняти. Наприклад, на Кубі, де вже 60 років при владі перебуває династія Кастро і їх прихильники, ніякими конкурентними виборами не пахне. Проте, у багатьох країн Латинської Америки з Кубою дружні стосунки. Або Болівія, де Ево Моралес перебуває при владі вже третій термін поспіль (при тому, що він публічно обіцяв не йти на третій термін, але пішов). У лютому 2016 року він навіть провів референдум, з питанням, чи може він обиратися на четвертий термін (більшість громадян проголосувало проти). У грудні 2017 року Верховний Суд прийняв рішення, що всупереч результатам референдуму і Конституції, Моралес може йти на четвертий президентський термін.
Та й за світовими мірками з демократією в Венесуелі не все так погано. Наприклад, це набагато більш демократична країна, ніж Росія. Якщо звернутися до історії недавніх президентських виборів, то в 2012 р Чавес набрав 55.07%, а опозиціонер Капрілес - 44.31%. Після смерті Чавеса в 2013 р Мадуро набрав 50,6%, а Капрілес - 49.1%. Парламент Венесуели контролюється опозицією. Хуан Гуаідо, глава парламенту і самопроголошений президент, - легальний політик, який отримав свій пост на виборах. Тобто в Венесуелі у опозиційних політиків є цілком реальні шанси брати участь у виборах і домагатися високих результатів. Порівняйте, скільки опозиційних політиків присутній в Держдумі та Раді Федерації. Якщо визнати рівень демократії в Венесуелі як незадовільний, то з цього ж критерію вимагати зміни влади доведеться в багатьох країнах, де з демократією ще гірше, ніж в Венесуелі, - в Росії, країнах середньої Азії, арабських країнах, половині африканських країн і т.д. Однак ні США, ні Євросоюз, ні країни Південної Америки з приводу інших країн засідання Ради Безпеки ООН не скликають і проведення чесних виборів там не вимагають.
Позиція Росії, Китаю, Сирії та інших країн, що переворот у Венесуелі зрежисований з США, також далека від істини. Російські політики і дипломати вчилися ще за часів СРСР за радянськими підручниками. Якщо в світі відбувається щось, що нам не подобається, то, природно, - це підступи США. Насправді у США з природних причин набагато більший ресурс донести свою позицію до всього світу. І всім здається, що саме США першими визнали, першими підтримали і т.д. Гуаідо ще 11 січня оголосив себе тимчасовим президентом, і його підтримали Аргентина, Бразилія, Чилі та Організація американських держав ( https://www.clarin.com/mundo/lider-parlamento-opositor-declara-presidente-venezuela-pide-intervencion- militar_0_iMzRbIt5G.html ). США його підтримали на наступний днів 12 січняhttps://www.lanacion.com.ar/2210307-el-secretario-estado-trump-dijo-gobierno-maduro . Тобто визнання США прозвучала після визнання основних країн Південної Америки, а не навпаки. Увага світових ЗМІ до історії зі зміною влади було залучено ще пізніше - 22-23 січня, коли в Каракасі почалися масові маніфестації. Гуаідо вибрав 23 січня, тому що 23 січня 1958 р впала диктатура генерала Маркоса Переза, і це символічна дата для Венесуели.
Якщо справа не в якості демократії і не в США, тоді чому народ вийшов на вулиці і чому навколишні країни підтримали зміну влади? Режим Чавеса-Мадуро довів країну до економічного колапсу. Інфляції в мільйони відсотків, відсутність в магазинах базової їжі, медикаментів. За останні роки з країни втекло понад 3 млн осіб ( https://www.reuters.com/article/us-venezuela-migration-un/venezuelan-migrant-exodus-hits-3-million-un-idUSKBN1ND25M ) - це 10 % населення. Жителі колись найбагатшої країни Південної Америки змушені братися за найменш оплачувану роботу в сусідніх країнах, щоб хоч якось себе прогодувати. Інженери та юристи змушені працювати таксистами і прибиральниками. Багатьом жінкам доводиться займатися проституцією - в борделях Колумбії більше 90% жінок з Венесуели (https://www.newsweek.com/venezuela-women-turning-prostitution-survive-1088793 ). До слова, батько лідера опозиції Хуан Гуаідо, колишній пілот, був змушений виїхати з країни в 2003 р, так як втратив роботу, і зараз працює таксистом на Канарах ( https://www.elespanol.com/reportajes/20190126/wilmer- taxista-canario-presidente-venezuela-venirse-espana / 371214058_0.html ). Злидні, голод і відсутність будь-яких перспектив змусило десятки тисяч людей вийти на вулиці.
Чому країни Південної Америки підтримують зміну влади? Тому що режим Мадуро створив гуманітарну катастрофу на всьому континенті. Мільйони мігрантів, які біжать з Венесуели, їдуть не в Європу і не в США, а, перш за все, йдуть пішки в сусідні країни. Для них це величезне навантаження. Населення Еквадору - 16 млн, населення Колумбії (куди йде основний потік біженців) - 49 млн. Щоб був зрозумілий масштаб: уявіть, в Росію приїхало б 6 мільйонів біженців, у яких нічого немає, яких потрібно забезпечити житлом, як-то нагодувати. Всі країни Південної Америки відчувають зараз значний приплив біженців з Венесуели, і це величезна проблема і для їхніх небагатих бюджетів, і для внутрішньополітичної обстановки - мігранти забирають роботу у місцевих, відчайдушно демпінгуючи. Саме тому всі основні країни Південної Америки - Аргентина, Бразилія, Колумбія, Парагвай, Перу, Чилі та Еквадор (це близько 90% по населенню, території і економіки від всієї Південної Америки) підтримали Гуаідо. Лідери цих країн чудово розуміють, що поки Мадуро при владі, поліпшень в Венесуелі чекати не варто, а значить, потік біженців не припиниться.
Єдина з відносно великих країн Південної Америки, яка підтримує Мадуро, - це Болівія. На це є дві причини. По-перше, Болівія - найбідніша країна контітента. Біженці з Венесуели туди не біжать, так як там ловити нічого (скоріше, з Болівії мігранти постійно їдуть до сусідніх країн). По-друге, Моралес сам поступово перетворюється на диктатора і схильний підтримувати собі подібних.
У північноамериканських країнах Латинської Америки є країни, які підтримують Мадуро, - Куба, Нікарагуа, Сальвадор і ще кілька крихітних країн Карибського басейну (наприклад, Сент-Вінсент і Гренадіни). Вони можуть підтримувати Мадуро, тому що проблеми біженців їх не стосуються. Вони або знаходяться на островах і захищені морем, або знаходяться вже в північній півкулі, куди по землі не дістатися, бо між Колумбією і Панамою немає сухопутних доріг ( https://en.wikipedia.org/wiki/Dari%C3%A9n_Gap). У Латинській Америці здавна недолюблюють США, тому їх позиція, скоріше, зводиться: «Давайте покажемо козу США, які топлять проти Мадуро, особливо якщо нам це нічого не коштує». Не виключаю, що крім любові до мистецтва над тим, щоб «показати дулю США» попрацювали і російські дипломати. Ті ж Сент-Вінсент і Гренадіни, представник яких вчора в Раді Безпеки виступив на підтримку Мадуро, - це крихітна бідна країна з населенням 110 тис. Чоловік і ВВП 780 мільйонів доларів (бюджет Москви в 40 разів більше). До слова, пару тижнів тому Росія і Сент-Вінсент і Гренадіни домовилися про скасування візового режиму http://www.nat-geo.ru/travel/1251751-sent-vinsent-i-grenadiny-novaya-bezvizovaya-strana-dlya- rossiyan /), Так що дипломатичну взаємодію між нашими країнами налагоджено. Решта країн Карибського басейну, які формально підтримали Мадуро - такого ж порядку - маленькі і бідні.
Так що США і особливо Євросоюз ні в якій мірі не були ініціаторами політичного процесу в Венесуелі. Швидше, вони просто взяли для себе рішення підтримати політичні зміни, які відбуваються в цій країні і які вже були підтримані всіма основними країнами регіону. Просто вплив США і Європи на міжнародні інститути набагато більше, ніж у будь-якої країни Південної Америки. Тому коли США і провідні європейські країни прийняли рішення підтримати Гуаідо - це тут же винесло венесуельський питання в світову порядку.
Разом, не треба за кожною зміною режиму в світі бачити кістляву руку американського імперіалізму. У Венесуелі (втім, як і майже у всіх аналогічних випадках) в зміні диктатора винен, перш за все, сам диктатор. Саме він довів свій народ до повної убогості (при тому, що верхівка країни купається в розкоші) і налаштував проти себе все сусідні країни. Я не знаю, чи впаде режим Мадуро прямо зараз (хоча шанси на це дуже високі), проте вже точно можна сказати, що довго він не протягне.
Комментариев нет:
Отправить комментарий